Історія має багато направду чорних сторінок, і Голокост, без сумніву, належить до одних з найчорніших. Проте не дарма кажуть, що у найтемніші часи краще видно світло — інакше вижити, пережити їх було би, мабуть, неможливо.
Літературні твори, які з'явилися як відповідь на Голокост та спроба осмислити те, що відбулося, не лише зображають тодішні події і долі людей, але і розкривають людську природу і часто говорять про те саме світло у темряві. Вони про страшні речі, але водночас — про надію.
Якщо ви не вірите, що історія про 9-річного хлопчака може звести на нівець будь-яку тоталітарну ідеологію та мілітарні перегони, тоді ви просто не читали «Хлопчика у смугастій піжамі» ірландського письменника Джона Бойна. Роман номінований на два десятки літературних премій, в тому числі й на British Book Award, виданий 50-тьма мовами світу, а у 2008 році був екранізованим. Що спричинило до такої популярності? Дитяча невинність і переконання у тому, що усі ми рівні, а колючий дріт – лиш умовність. Тепер книгу можуть прочитати й українці – видання побачило світ у перекладі Віктора Шовкуна у «Видавництві Старого Лева».
Грюнбаум М., Хосак-Лові Т. А десь ще сонячно : [мемуари] / Майкл Грюнбаум, Тоді Хосак-Лові; переклад А. Комісарова. – Київ : Ранок, 2020. - 240 с. : іл.
Голокост…
Гоніння й винищення євреїв фашистами під час Другої світової війни… У цій книзі
письменник Тодд Хасак-Лові показує ті події очима Майкла Ґрюнбаума —
єврейського підлітка з Праги. Він утратив батька, але сам дивом вижив. Спершу
Міша пригадує життя у празькому гетто, потім — у концтаборі в Терезіні. Окрім
постійного відчуття голоду, він пам’ятає й ті моменти, які допомогли йому
пережити лихоліття в концтаборі: своїх друзів з кімнати для хлопчиків,
наставника Франту, гру у футбол… Йому, як і його матері із сестрою, пощастило
вціліти. Їм кілька разів удавалося уникати транспортування до Освенцима, де на
хлопчика його віку неминуче чекала смерть. Але так пощастило небагатьом…
Книга
розповідає історію дівчинки, яка у важкі часи війни та Голокосту закохалася у
книги та відкрила для себе силу слів. У світі, де смерть мешкає по сусідству, у
світі, повному небезпек, де спалюють книги, руйнують міста і життя,
переслідують і знищують людей, Лізель робить те, що може: краде і рятує книги.
Це історія про виживання у складний час і допомогу вижити іншим. Оповідач у цій
книзі — Смерть. Та попри біль і темряву, що є у книзі, там не лише самі вони, а
і взаємодопомога, любов, друзі, надія. Світло у темряві.
Ця книга – розповідь
про трьох дівчат яких торкнулася війна і кожна в цій війні отримала свою роль.
Хтось опинився в гущі подій, а хтось по іншу сторону барикад, але відбиток цієї
війни назавжди поранив душі наших героїнь. Хтось опинився в гущі подій, а хтось
по іншу сторону барикад, але відбиток цієї війни назавжди поранив душі наших
героїнь.
Його ім'я
відоме усьому світу і вже давно стало називним. Оскар Шиндлер. Людина, яка
довела, що можна здійснити справжнє диво - подарувати життя... Дати шанс на
порятунок тоді, коли сподіватися вже нема на що... На початку Другої світової
німецький підприємець Оскар Шиндлер відкрив у Польщі фабрику, на якій виробляли
емальований посуд. І ця фабрика, де працювали євреї з гетто, стала для них
немов Ноєвим ковчегом... Коли було ухвалено рішення про знищення краківського
гетто, Шиндлеру неймовірними зусиллями вдалося вивезти своїх робітників і
захистити їх від жаху табору смерті Аушвіцу. Він урятував майже 1300 євреїв.
Більше, ніж будь-хто за всю історію найстрашнішої в історії людства війни..
Мудрість гефтлінга, в’язня концтабору — не намагатись зрозуміти, не уявляти майбутнього, не ставити запитань, затямити, що «завтра вранці» на табірному жаргоні означає «ніколи». Цю мудрість Прімо Леві судилося засвоїти, коли йому було двадцять чотири і його, молодого хіміка, депортували до концтабору в Аушвіці.
«Чи це людина» — проникливе і щемке свідчення злочинів проти людства, живий голос Голокосту, автобіографічний твір про болючий досвід виживання приреченого на знищення, про глибинну самотність, про пошуки і віднаходження людської душі навіть у пекельних колах табору смерті.
Франк А. Щоденник : [текст] / Анна Франк; пер Я. Мишанич. – Київ: Андронум, 2021. – 174 с.
«Щоденник Анни Франк» – записи, які вела єврейська дівчинка Анна Франк з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року в період нацистської окупації Нідерландів. З початку 1944 року Франк почала літературно обробляти свої записи, сподіваючись на публікацію щоденника після звільнення Нідерландів, проте ця робота залишилася незавершеною. Останній запис у щоденнику датований 1 серпня 1944 року. А через три дні гестапо заарештувало всіх, хто ховались в притулку. Анна Франк померла в концтаборі Берґен-Бельзен. Щоденник – це не стільки книга про війну, скільки книга про життя – важливе та безцінне.
Це не просто
книга спогадів того, хто пережив Голокост, записаних його сином, а ще і книга,
яка має доволі несподівану форму. "Маус" — це графічний роман, у
якому євреїв зображено у вигляді мишей, а нацистів — у вигляді котів. Щемку
оповідь батька про життя польських євреїв та своє життя, які так стрімко змінилися
з нормальних і звичних на реалії Голокосту,
Арт Шпігельман трансформував у комікс, за який у 1992 році (за рік після
публікації) отримав Пулітцерівську премію. Це водночас і дуже особиста історія,
і глобальна — байдужим вона не залишить нікого.
В основі
сюжету – реальні життєві історії чотирьох свідків Голокосту, які пережили його
у дитячому віці. Як говорити з дітьми про Голокост? Як підібрати властиву мову
і доступний формат для оповіді про трагічні події минулого? Для відображення драматургії
подій у книзі використано елементи графічного роману. Краще зрозуміти всі
нюанси цієї непростої теми юним читачам допоможуть спеціальні провідники
сторінками книги, у ролі яких виступили так само реально існуючі люди Еріка
Григорчук та Олексій Фисюк – представники молодого покоління сучасних
чернівчан.