Методичний універ-2018 розпочав свої роботу на базі бібліотеки-філії № 2. "Видавнича діяльність бібліотек"

Методичний універ - це умовна назва форми роботи, яка насправді має дуже важливий ефект для підвищення кваліфікації бібліотекарів. В цьому році заходи в рамках методуніверу вирішено провести на базі кожної бібліотеки Добропільської міської ЦБС. Розпочати "навчальний рік" довелося фахівцям білозерської бібліотеки-філії № 2. Потрібно сказати що це був дуже могутній старт, бо семінар присвячений видавничій діяльності бібліотек був корисним і насиченим інформацією і в той же час відрізнявся комфортною обстановкою і приємним, теплим спілкуванням, не дивлячись на те, що в бібліотеці доволі прохолодна температура повітря. Докладніше про те, як це було читайте  на сайті Білозерської бібліотеки-філії № 2. Всім працівникам бібліотеки - завідуючій бібліотекою Демчук Лідії Миколаївні, бібліотекаркам Кірілловій Марині Миколаївні, Корінецькій Наталі Олександрівні та берегині порядку і чистоти - Ковальчук Любові Григорівні велике спасибі за організацію та проведення семінару та гостинність.

 

У їхніх серцях жила Україна. День пам'яті Героїв Небесної Сотні

20 лютого відзначається День пам'яті Героїв Небесної Сотні. В цьому році відзначається четверта річниця від дня, коли відстоюючи права демократії, права і свободу на Майдані загинули 100 осіб, яких пізніше назвали "Небесною Сотнею".

З метою вшанування Героїв Небесної Сотні на абонементі ЦМБ розташована тематична полиця «Герої не вмирають». Документи, представлені на огляд, розповідають та нагадували про трагічні події Революції Гідності та постаті героїв Небесної Сотні, про мужність і героїзм наших співвітчизників. Окремо користувачів зацікавила книга Марка Рудневича «Я з Небесної Сотні» – повість про три вирішальні доби на Майдані.

В бібліотеці-філії № 3 18 лютого пройшла інформаційно – ілюстрована виставка «Вони поміж нас живі», присвячена вшануванню подвигу українців, загиблих під час Революції Гідності.

Мешканцям селища, відвідувачам, які відвідали бібліотеку в цей день, бібліотекарки за допомогою відеоматеріалу та матеріалу представленого на виставці розповідали про трагічні події Революції Гідності та постаті героїв Небесної Сотні. На розсуд читачів була презентована книга Марка Рудневича «Я з Небесної Сотні» – повість про три вирішальні доби на Майдані, яка зацікавила відвідувачів, своєю відкритістю та розсудом історичних подій на літературній ланці.

В бібліотеці-філії № 4 оформлена книжкова виставка «Пам’яті героїв Небесної Сотні», проведені хвилини мужності"А сотню вже зустріли небеса».

20 лютого в дитячій бібліотеці-філії №5 для юних користувачів було організовано хвилину слави, яку супроводжували відео матеріали та книжково-журнальна викладка - «Україна – країна нескорених».

Ти - вічний біль, Афганістан

Афганістан… Відповідно до Указу Президента України від 11.02.2004 р., 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Цей день обрано не випадково. Він приурочений до річниці виведення військ СРСР з Афганістану. Саме 15 лютого 1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом 10 років брали участь у війні на території цієї країни. Афганська війна – одна з найтрагічніших сторінок історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше ніж Друга Світова.

Уже 29 років у нашій свідомості прописалося слово Афганістан не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. Щоб іще більше дізнатись про ті важкі для народу та для країни часи, про страшну історію подій, завітайте до читальної зали Центральної міської бібліотеки, де експонується виставка «Й досі болить Афганістан…». Вона перенесе вас у минуле та ознайомить з хронологією, причинами та наслідками тієї безглуздої війни. Супроводжує виставку відеоролик, змонтований відділом обслуговування, для наших земляків-афганців, який дає змогу користувачам побачити деякі постаті учасників цієї інтернаціональної війни. Доповнює виставку папка з фотографіями пам’ятників Донеччини загиблим воїнам-афганцям.

«Ми будемо довго пам’ятати і Вам забути не дамо» - таку назву має виставка віршів в бібліотеці-філії № 1, ​​яка експонована для широкого кола користувачів.

В читальній залі бібліотеки-філії №2 оформлено тематичну полицю "Афганістан: подвиг, біль, пам'ять...", яка приурочена черговій річниці виводу військ з Афганістану.

В дитячій-бібліотеці філії № 5 пройшов ранок пам’яті «Ти – вічний біль, Афганістан» з метою нагадування про історичні події афганської війни та виказання поваги і шани до воїнів-інтернаціоналістів. На однойменній тематичній виставці було представлено фото, відео та матеріали із книг та періодичних видань, які представляють події того часу більш детально та дають змогу доповнити, а й можливо, переосмислити деяку широко розповсюджену інформацію.

В наш складний час неможливо викреслити з пам’яті тих, хто загинув, як і тих, хто пройшов через пекло афганської війни. Вони й досі з нами – ті, для кого ця війна триває й досі – у спогадах, у снах, у думках. Вони, як ніхто, справедливо заслуговують на нашу шану й повагу. Пам’ятаймо про це…

"Все починається з любові"

14 лютого у день всіх закоханих бібліотечні працівники дарували своє тепло та увагу дітям з Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей та Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

«Все починається з любові». Саме під такою назвою 14 лютого в Центрі соціально-психологічної реабілітації для дітей пройшов святковий майстер-клас по виготовленню закладки-серця до Дня святого Валентина, який залюбки провели бібліотекарі Центральної міської бібліотеки. 

Під час заходу дітям розповіли також історію виникнення свята закоханих. Натхненні легендою про священика Валентина, присутні із задоволенням взялися робити собі святкові книжкові закладинки, та й і не одну. Пропозиція прикрасити поробки за своїм смаком була підтримана усіма. І ось, через декілька хвилин в рученятах кожного з учасників заходу посміхались веселі сердечка. 

Та не забули робітники бібліотеки и про уподобання дітей щодо читання і принесли літературу, яку вони просили минулого разу. Щоб власна бібліотека Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей поповнилася літературою про рідне місто та рідний край, Центральна міська бібліотека подарувала книжки наших земляків: поетичні збірки та збірки історичних фактів про Добропілля, не забули й про солодощі. Цей день залишив у пам’яті тільки теплі спогади, щирі усмішки та сподівання на довгоочікувану зустріч незабаром.

12 лютого розпочалася Масляна, яка принесла з собою приємні клопоти для кожного. Отож, зараз для всіх триває святковий тиждень. І щоб малеча Добропільського Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей в такі веселі дні не нудьгувала, робітники Центральної міської бібліотеки завітали з розважальною програмою «Масляна до нас прийшла». Бібліотекарі розповіли дітлахам про цікаві традиції святкування Масляної. Як в народі кажуть, «З Масляною зиму проводжаємо, весну зустрічаємо». І всі присутні на святі доклали всіх зусиль задля того, щоб прохолода скоріше пішла від нас. В пригоді стали цікаві конкурси зі святковими атрибутами та різнобарвні малюнки, які дітлахи власноруч залюбки намалювали. Хороший настрій, дзвінкий сміх та безліч неймовірних вражень залишились у спогадах про цей день у кожного

А до бібліотеки завітали вихованці Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів на цікавий захід присвячений вивченню професій. Пізнавально-ігровий калейдоскоп "В світі професій" розкрив дітям таємничість деяких професій, зокрема бібліотекаря. Ігрові форми роботи дозволили весело та продуктивно провести час, бо кожен з гостей запевнив що це було дуже весело та цікаво, особливо гра з картками. Дітям потрібно було витягнути картку з намальованим представником якоїсь професії та без слів, за допомогою жестів показати хто ж зображений на картці. Висновком заходу стала розмова про світ навколо, про важливість для суспільства праці кожного, про взаємозв’язок фахівців різних професій.

Львів - незабутні враження

7 лютого разом з Іриною Олександрівною ми відправилися до Львову в робочу поїздку для участі в моніторинговій зустрічі учасників картування громад. Потяг, який зараз йде від Костянтинівки до Івано-Франковську просто подарунок, ми зайняли свої місця в Краматорську, 17 годин -- і ми у Львові. Без пересадок, без зайвого сидіння в залах очікування на вокзалах. Це чудово, що є тепер така можливість швидко та якісно долати простори нашої країни. Потяг... купе - чистеньке, новеньке, все на кнопочках, все працює, світяться датчики вільно/зайнято стосовно туалету. Ввічливі проводники, взагалі, приємно здивував мене сервіс Укрзалізниці.

Львів.... місто - казка. Завдяки нашим організаторам, ми мали змогу проживати в готелі "Таурус", який вражає сервісом та обслуговуванням. Все сподобалося, особливо сніданки, на яких ми мали змогу обирати самі собі блюда, от де ми вже наїлися делікатесів та різних вкусняшек (фото їжі немає))).

Перший день.

У Гугл навігатора ми спитали "Центр Шептицького", він нам відповів, що приблизно йти пішки 32 хвилини. Та це ж не відстань, для бібліотекарів, які кожен день долають майже 2,5 км до роботи і назад. Відстань нас не смутила, ми відправилися в дорогу, попутно оглядаючи місто.
Вразив парк, через який ми наважилися йти. Еко-стиль і різні незвичайні для нас атракціони. Не було змоги багато фотографувати, бо ми були обмежені в часі. Так, ми дісталися місця призначення - бібліотека УКУ -  центр ім. Шептицького. Зайшли... багато людей - кожен займається своїми справами, тут на першому поверсі багато лавочек і електричних розеток. Кафетерій спокушає запахом кави та свіжої випічки, студенти усюди - хто спілкується, хто просто читає книгу, хто в гаджетах "висіть".  Ми вирішили оглядітися, спробували кексік та американо - дуже смачні. Раптом з другого поверху починають спускатися люди в піджаках, одразу видно, що дуже шановні пани, і навіть важко уявити наше здивування, коли серед цих людей ми впізнали прем'єр-міністра пана Володимира Гройсмана. Здивуванню не було меж... отак просто серед студентів та відвідувачів бібліотеки пан Гройсман пройшов з усіма вітаючись. З'ясувалося, що саме в цей день у нього в центрі Шептицького була запланована зустріч із студентами.
Ми піднялися на другий поверх, стіни прозорі із скла, зі сходів відкривається вид на весь перший поверх. На другому поверсі нас вітала бібліотекарка. Дізнавшись, що ми просто на екскурсії вона запропонувала нам пройти до читальної зали і все роздивитися. Читальна зала за скляними дверями і стінами, але потрапивши туди, одразу відчувається тиша. Зручні крісла, столи, стільці, сидіння на підвіконні - все продумано так, щоб користувачі не заважали один одному і кожен міг обрати зручне місце саме для себе. Всі поверхні м'які, звукопоглинальні. Відчуття неймовірні, наче потрапив в іншу реальність. На третьому поверсі, ми почали ставити питання бібліотекаркам щодо системи класифікації та автоматизованої програми, яку вони використовують. Система бібліотечної класифікації Бібліотеки Конгресу США, що використовує Центр, нам здалася навіть простіше ніж УДК - все структуровано та логічно.
А ось про АБІС ми розмовляли з Ihor Ohura, який приділив нам свій час, за що ми йому дуже вдячні. Ігор розповів про те, чим зумовлене бажання використовувати саме Koha, які відзнаки має саме ця програма та її переваги. Хочеться відмітити наскільки ця людина досвідчена не тільки в програмуванні, що не має сумнівів, а й в бібліотечних процесах. Облік відвідувань  в бібліотеці ведеться за допомогою камери, яка установлена на вході і кожному відвідувачу за унікальними ознаками присвоюється номер, а облік книговидачі за допомогою установлених в кожній книжці датчиків!!!! І тут ми зрозуміли чому на першому поверсі на виставці книги з інвентарними номерами, і жодного бібліотекаря, та ніхто не переймається)) бо книжку винести з приміщення, завдяки тим же датчикам не можливо, бо спрацює сигнал, як в супермаркетах. Ось такі технології в українській університетській бібліотеці. Ця приємна бесіда в невимушеній атмосфері в прозорій кімнаті мені запам'ятається надовго, бо я отримала заряд бадьорості та натхнення, розуміння того, що я рухаюся у вірному напрямку. "Потрібно розуміти що ти робищ і навіщо, а найголовніше - отримувати від своєї роботи задоволення" - підкреслив Ігор.
Наступних два дні ми провели у спілкуванні з картувальниками з різних міст. Тренери з нами добре попрацювали, і це дуже важливий досвід, який можна використовувати у роботі і з нашими користувачами. Процес картування в Добропіллі на фінішній прямій, результат плідної 1,5-річної діяльності можна буде побачити вже зовсім скоро. А враження від Львову, залишаться зі мною назавжди, бо це місто мене закохало в себе.

УВАГА! Дуже багато ФОТО:

Живильна сила добра

«Живильна сила добра»

Вже звичним ділом стало для бібліотекарів ЦБС на початку кожного місяця разом зі звітом надавати до МБО статтю в бібліотечну газету. Кожного разу ця необхідність викликає різні емоції, адже у кожного з нас є моменти коли не пишеться і все тут, а буває зовсім навпаки, коли натхненний якимись враженнями, ти ледь поспіваєш натискати клавіши клавіатури, аби не втратити ті думки якими прагнеш поділитися з колегами і не тільки. І якщо перечитати матеріали за всі роки існування бібліотечної газети, то переважна більшість з них висвітлює роботу бібліотекарів і це цілком природньо. Але сьогодні я хочу поділитися з вами не робочими моментами, чи досягненнями, а тими враженнями, які я отримала під час спілкування з малечою та вихователями Центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

Думку про співпрацю з цим закладом відділ обслуговування виношував не один місяць. Було розглянуто всі за і проти, і ось нарешті написана програма «Живильна сила добра», складено і узгоджено план заходів. І врешті решт в черговому плані на тиждень з’явилась конкретна дата і час.

Я не помилюсь, якщо скажу, що мабуть кожен з нас хвилюється напередодні відповідального заходу. Буду відвертою, так сильно я хвилювалась вперше, пів ночі я пошепки, раз за разом проговорювала слова вітання та подумки намагалась передбачити всі можливі нюанси. Я передбачила майже все, але не змогла передбачити ті відчуття, які мене охопили з першої хвилини знайомства і які досі не дають мені спокійно спати. Що вразило мене найбільше? Мабуть очі… Дитячи оченята з поглядом дорослої людини, якій в цьому житті довелось чи мало пережити. І навіть граючи, танцюючи чи малюючи якась не дитяча туга не зникала з поглядів.

Ми всі живемо власним життям і вдаємо що все добре. А найжахливіше, мабуть, що ми не помічаємо чужої біди, адже нам так зручно, так нам спокійно спиться і так ніщо не турбує нашу душу. А поруч з нами живуть маленькі люди, які так потребують нашої з вами турботи, лагідного слова та маленької часточки нашого тепла.

Шановні колеги, ЦМБ протягом всього 2018 року, щомісяця буде проводити заходи для цієї дітвори. Їм дуже не вистачає канцелярського приладдя (кольорового паперу, розмальовок, олівців, альбомів для малювання), тож якщо ви в змозі допомогти ми чекаємо вас у відділі обслуговування. Адже чужих дітей не буває. 

Воронцова В.В.

P.S. Не для всіх бібліотек ЦБС  "звичним ділом" є написання статті для нашої газети "Цікава бібліотечна сторінка". В зв'язку з тим, що матеріал вже кілька місяців для газети подає тільки Центральна міська бібліотека, не вистачає матеріалів для публікації нових номерів газети. 

О.В.Шуман

Всесвітній день водно-болотних угідь

2 лютого відзначається всесвітній день водно-болотних угідь. Ця подія покликана привернути увагу громадськості і урядів різних країн світу до цінності водно-болотних угідь для підтримання стійкого розвитку нашої планети. Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення в першу чергу в якості середовища проживання водоплавних птахів, була підписана 2 лютого 1971 р. В місті Рамсаре (Іран), і з тих часів носить назву Рамсарської конвенції.

До цього дня бібліотекарі Центральної міської бібліотеки презентували книжкову полицю «Природний фільтр планети».

Експонована література надає пізнавальну інформацію та розкриває глобальні екологічні питання. Невід’ємною частиною також стала пам’ятка до актуальної теми, складена співробітниками бібліотеки.

З метою інформування населення про значення води у живій природі, про цінність її для людини, щодо необхідності збереження водно - болотних угідь бібліотека-філія№2 1 лютого провела пізнавальну гру «Краплина водиці – завжди цариця». На захід до бібліотеки завітали учні 3-4 класів шкіл м.Білозерське. Діти дізнались багато нового про водно-болотні угіддя нашої Батьківщини, їх роль і цінність. Учні розгадували ребуси, розшифровували вислови, відповідали на запитання вікторини. Дехто з присутніх вперше дізнався про те, що 2 лютого відзначається Всесвітній день водно – болотних угідь.

Ведуча закінчила захід такими словами: «В наш час чиста вода – це розкіш і насолода. Без води життя на землі неможливе: в'яне квітка, страждає звір, замовкає пташка, помирає людина. Все на землі потребує води. Вода напуває землю, яка годує людину. Кожна її краплина є дорогоцінним скарбом природи. Тож бережімо воду і дбаймо про її чистоту.»

У бібліотеці - філії № 3 до Всесвітнього дня водно – болотних угідь 1 лютого була презентована книжкова – ілюстративна виставка «Могутні, великі, живі… ». Виставка підкреслювала цінність цих угідь для екологічного здоров’я в Донецької області та зусиль, спрямованих на збереження цих важливих ареалів. Виставку відвідали учні 10 класу ЗОШ № 16, де бібліотекарки ознайомили учнів з днем Водно –болотних угідь, розповіли його значення та мету виставки. Кожен з присутніх підлітків висловив свою думку, щодо екологічного становища річок в нашій місцевості та по України. Результатом виставки стало те, що підлітки усвідомили важливість збереження екологічного стану річок та важливість чистої води для здоров’я.

Природознавчий калейдоскоп «Птах на воді – здорова водойма» для учнів 4 класу ЗОШ № 10 був проведений в бібліотеці-філії № 4 з метою набуття нових знань про Рамсарську конвенцію та необхідність її підтримки усіма країнами світу. 

Діти дізналися, що водно-болотні угіддя важливі для нашого життя та процвітання людства. Вони підтримують величезне різноманіття форм життя на нашій планеті, захищають береги, немов губки вбираючи воду під час повеней, а також зв’язують і зберігають двоокис вуглецю.

Учні дізналися, що в Донецькій області знаходяться два водно-болотних угіддя міжнародного значення: «Затока Білосарайська та коса Білосарайська» (площа 2 тис.га, Першотравневий район) та «Затока Крива та коса Крива» (площа 1,4 тис. га, Новоазовський район), які розташовані на узбережжі Азовського моря в межах національного природного парку «Меотида».

Крім того, на території області існує багато інших водно-болотних угідь, що відповідають вимогам Рамсарської конвенції. Ці угіддя, як правило, використовуються в сільському господарстві, але, одночасно, відіграють важливу роль у збереженні біорізноманіття.

Водно-болотні угіддя роблять міста більш привабливими та затишними для життя, створюючи можливості для водозабезпечення, пом’якшення впливу повеней, переробки відходів, створення зелених зон та здорового природного середовища. 

Завдяки відео «Качки та їхні голоси», «Найбільші озера та річки України», «Національний парк «Меотида»: сьогодення» учасники заходу здійснили екскурсію у світ птаства, заповідників та водних багатств України. Разом з дітьми бібліотекарі зробили схематичне озерце, посадовили очерет, запустили до водойми риб та жабу, відповідали на питання вікторини «Що ти знаєш про воду?».

Наприкінці заходу усі діти загадали бажання імпровізованій «золотій рибці», щоб наші водно – болотні угіддя не порушувалися діяльністю дорослих.