7 лютого разом з Іриною Олександрівною ми відправилися до Львову в робочу поїздку для участі в моніторинговій зустрічі учасників картування громад. Потяг, який зараз йде від Костянтинівки до Івано-Франковську просто подарунок, ми зайняли свої місця в Краматорську, 17 годин -- і ми у Львові. Без пересадок, без зайвого сидіння в залах очікування на вокзалах. Це чудово, що є тепер така можливість швидко та якісно долати простори нашої країни. Потяг... купе - чистеньке, новеньке, все на кнопочках, все працює, світяться датчики вільно/зайнято стосовно туалету. Ввічливі проводники, взагалі, приємно здивував мене сервіс Укрзалізниці.
Львів.... місто - казка. Завдяки нашим організаторам, ми мали змогу проживати в готелі "Таурус", який вражає сервісом та обслуговуванням. Все сподобалося, особливо сніданки, на яких ми мали змогу обирати самі собі блюда, от де ми вже наїлися делікатесів та різних вкусняшек (фото їжі немає))).
Перший день.
У Гугл навігатора ми спитали "Центр Шептицького", він нам відповів, що приблизно йти пішки 32 хвилини. Та це ж не відстань, для бібліотекарів, які кожен день долають майже 2,5 км до роботи і назад. Відстань нас не смутила, ми відправилися в дорогу, попутно оглядаючи місто.
Вразив парк, через який ми наважилися йти. Еко-стиль і різні незвичайні для нас атракціони. Не було змоги багато фотографувати, бо ми були обмежені в часі. Так, ми дісталися місця призначення - бібліотека УКУ - центр ім. Шептицького. Зайшли... багато людей - кожен займається своїми справами, тут на першому поверсі багато лавочек і електричних розеток. Кафетерій спокушає запахом кави та свіжої випічки, студенти усюди - хто спілкується, хто просто читає книгу, хто в гаджетах "висіть". Ми вирішили оглядітися, спробували кексік та американо - дуже смачні. Раптом з другого поверху починають спускатися люди в піджаках, одразу видно, що дуже шановні пани, і навіть важко уявити наше здивування, коли серед цих людей ми впізнали прем'єр-міністра пана Володимира Гройсмана. Здивуванню не було меж... отак просто серед студентів та відвідувачів бібліотеки пан Гройсман пройшов з усіма вітаючись. З'ясувалося, що саме в цей день у нього в центрі Шептицького була запланована зустріч із студентами.
Ми піднялися на другий поверх, стіни прозорі із скла, зі сходів відкривається вид на весь перший поверх. На другому поверсі нас вітала бібліотекарка. Дізнавшись, що ми просто на екскурсії вона запропонувала нам пройти до читальної зали і все роздивитися. Читальна зала за скляними дверями і стінами, але потрапивши туди, одразу відчувається тиша. Зручні крісла, столи, стільці, сидіння на підвіконні - все продумано так, щоб користувачі не заважали один одному і кожен міг обрати зручне місце саме для себе. Всі поверхні м'які, звукопоглинальні. Відчуття неймовірні, наче потрапив в іншу реальність. На третьому поверсі, ми почали ставити питання бібліотекаркам щодо системи класифікації та автоматизованої програми, яку вони використовують. Система бібліотечної класифікації Бібліотеки Конгресу США, що використовує Центр, нам здалася навіть простіше ніж УДК - все структуровано та логічно.
А ось про АБІС ми розмовляли з Ihor Ohura, який приділив нам свій час, за що ми йому дуже вдячні. Ігор розповів про те, чим зумовлене бажання використовувати саме Koha, які відзнаки має саме ця програма та її переваги. Хочеться відмітити наскільки ця людина досвідчена не тільки в програмуванні, що не має сумнівів, а й в бібліотечних процесах. Облік відвідувань в бібліотеці ведеться за допомогою камери, яка установлена на вході і кожному відвідувачу за унікальними ознаками присвоюється номер, а облік книговидачі за допомогою установлених в кожній книжці датчиків!!!! І тут ми зрозуміли чому на першому поверсі на виставці книги з інвентарними номерами, і жодного бібліотекаря, та ніхто не переймається)) бо книжку винести з приміщення, завдяки тим же датчикам не можливо, бо спрацює сигнал, як в супермаркетах. Ось такі технології в українській університетській бібліотеці. Ця приємна бесіда в невимушеній атмосфері в прозорій кімнаті мені запам'ятається надовго, бо я отримала заряд бадьорості та натхнення, розуміння того, що я рухаюся у вірному напрямку. "Потрібно розуміти що ти робищ і навіщо, а найголовніше - отримувати від своєї роботи задоволення" - підкреслив Ігор.
Наступних два дні ми провели у спілкуванні з картувальниками з різних міст. Тренери з нами добре попрацювали, і це дуже важливий досвід, який можна використовувати у роботі і з нашими користувачами. Процес картування в Добропіллі на фінішній прямій, результат плідної 1,5-річної діяльності можна буде побачити вже зовсім скоро. А враження від Львову, залишаться зі мною назавжди, бо це місто мене закохало в себе.
Вразив парк, через який ми наважилися йти. Еко-стиль і різні незвичайні для нас атракціони. Не було змоги багато фотографувати, бо ми були обмежені в часі. Так, ми дісталися місця призначення - бібліотека УКУ - центр ім. Шептицького. Зайшли... багато людей - кожен займається своїми справами, тут на першому поверсі багато лавочек і електричних розеток. Кафетерій спокушає запахом кави та свіжої випічки, студенти усюди - хто спілкується, хто просто читає книгу, хто в гаджетах "висіть". Ми вирішили оглядітися, спробували кексік та американо - дуже смачні. Раптом з другого поверху починають спускатися люди в піджаках, одразу видно, що дуже шановні пани, і навіть важко уявити наше здивування, коли серед цих людей ми впізнали прем'єр-міністра пана Володимира Гройсмана. Здивуванню не було меж... отак просто серед студентів та відвідувачів бібліотеки пан Гройсман пройшов з усіма вітаючись. З'ясувалося, що саме в цей день у нього в центрі Шептицького була запланована зустріч із студентами.
Ми піднялися на другий поверх, стіни прозорі із скла, зі сходів відкривається вид на весь перший поверх. На другому поверсі нас вітала бібліотекарка. Дізнавшись, що ми просто на екскурсії вона запропонувала нам пройти до читальної зали і все роздивитися. Читальна зала за скляними дверями і стінами, але потрапивши туди, одразу відчувається тиша. Зручні крісла, столи, стільці, сидіння на підвіконні - все продумано так, щоб користувачі не заважали один одному і кожен міг обрати зручне місце саме для себе. Всі поверхні м'які, звукопоглинальні. Відчуття неймовірні, наче потрапив в іншу реальність. На третьому поверсі, ми почали ставити питання бібліотекаркам щодо системи класифікації та автоматизованої програми, яку вони використовують. Система бібліотечної класифікації Бібліотеки Конгресу США, що використовує Центр, нам здалася навіть простіше ніж УДК - все структуровано та логічно.
А ось про АБІС ми розмовляли з Ihor Ohura, який приділив нам свій час, за що ми йому дуже вдячні. Ігор розповів про те, чим зумовлене бажання використовувати саме Koha, які відзнаки має саме ця програма та її переваги. Хочеться відмітити наскільки ця людина досвідчена не тільки в програмуванні, що не має сумнівів, а й в бібліотечних процесах. Облік відвідувань в бібліотеці ведеться за допомогою камери, яка установлена на вході і кожному відвідувачу за унікальними ознаками присвоюється номер, а облік книговидачі за допомогою установлених в кожній книжці датчиків!!!! І тут ми зрозуміли чому на першому поверсі на виставці книги з інвентарними номерами, і жодного бібліотекаря, та ніхто не переймається)) бо книжку винести з приміщення, завдяки тим же датчикам не можливо, бо спрацює сигнал, як в супермаркетах. Ось такі технології в українській університетській бібліотеці. Ця приємна бесіда в невимушеній атмосфері в прозорій кімнаті мені запам'ятається надовго, бо я отримала заряд бадьорості та натхнення, розуміння того, що я рухаюся у вірному напрямку. "Потрібно розуміти що ти робищ і навіщо, а найголовніше - отримувати від своєї роботи задоволення" - підкреслив Ігор.
Наступних два дні ми провели у спілкуванні з картувальниками з різних міст. Тренери з нами добре попрацювали, і це дуже важливий досвід, який можна використовувати у роботі і з нашими користувачами. Процес картування в Добропіллі на фінішній прямій, результат плідної 1,5-річної діяльності можна буде побачити вже зовсім скоро. А враження від Львову, залишаться зі мною назавжди, бо це місто мене закохало в себе.
УВАГА! Дуже багато ФОТО:
Немає коментарів:
Дописати коментар